Перше вересня

Зупиніть мене. Кричу як навіжена. Підступає біль до горла і до рук.
Палац Спорту вщент зруйнований до нервів. Палац Спорту без суглобів, вен як труп.
Центр торговий. Безліч різних магазинів. "Нова Пошта". Скло в переході метро.
Більше сорока поранених. Неділя. Перше вересня. День Знань. Літає зло.

Мені боляче. Болить мій рідний Харків. Його б'ють. Його вбивають кожен день.
В Немишлянському районі вода сильна. Розірвався водогін, де слід дітей.
Розлітаються будівлі на частини і реальності немає, більш нема.
Небо падає ракетою на Землю там, де люди і тварини п'ють життя.

Жах охоплює секунди і хвилини. Жах хапає за мигдалини, язик.
Більш не буде днів спортивних і концертів, новорічної вистави, теплих слів.
Палац Спорту вбили вибухом навмисно. Все руйнується без зайвих перепон.
Я благаю: "Харків рідний мій врятуйте". Знову щелепи стискає болю ком.

Кожен день нові поранення, кров людська проливається від слини сатани.
Академік Павлов бачить з неба точно як бомблять в День Знань Район "Нові Доми".
Зупиніть все це. Благаю, зупиніть це. Кровоточить Харків. Вересень прийшов.
Боже, Господи, не дай йому померти. Збережи мій Харків. Він для мене - все.

01. 09. 2024.